top of page
  • Writer's picturegigitevzad

Гігі Тевзадзе, Лєван Гахеладзе. Чому Америка винна людям Україні та Європи.




Гігі Тевзадзе, Лєван Гахеладзе. Лист народу Америки: чому Америка винна народам Україні на Європи (симуляція двополярності: політика у XX-XXI сторіччях )


Вступ: чому ми написали цей лист?!


Коли ми почали писати цей текст, на території Європи, в Україні йшла війна. В процесі написання війна розширилась та розповсюдилась на Ближньому Заході. Нажаль, ми не маємо надії, що ця війна з росією та з іншими учасниками глобального тероризму, до закінчення книги закінчиться. 

 

Ми обоє, з початку війни аналізували та аналізуємо локальні та глобальні аспекти цієї війни. Але, постійно мали почуття невдоволення, що про щось не договорюємо, не доводимо до кінця, не деконструємо [1] явища, не дотягуємось до зв’язку  історичних причин з сьогоденням.  Це стосується не тільки нас двох, але всіх аналітиків, які розглядають контексти цієї війни майже у щоденному огляді.

 

Нам здається, що усі хто слідкує за новинами в Україні, настільки зав’язли у аналізі деталів, що вже не запитує ні себе не інших, про речі, які на поверхні: Чому війна продовжується стільки часу? Що означає американська допомога? Чи є розширення НАТО безпекою для всесвітньої війни? Та інше. Якщо на ці питання хтось і відповідає, то дуже локально та в межах аналізу конкретної ситуації.

 

Вважаємо, політичну деконструкцію цієї війни, обов’язковою: ми, що народилися та важливу частину життя провели в  радянському союзі, з великим обуренням спостерігаємо за відновленням дискурсу часів нашої молодості не тільки на території колишнього радянського союзу, але глобально, по всьому світі. Не вважаємо, що повернення цих дискурсів викликано тільки необізнаністю політичних акторів. Радянський союз був не тільки імперією зла, а й імперією корупції. Яка використовувала корупцію за для поширення глобального впливу.

 

Через це ми вирішили, зробити свій внесок у справу, яку ми називаємо „обов’язкове не повернення радянського союзу“. Питання полягає не тільки в політичному смаку та в плоскості лівих чи правих поглядів. Після Другої Світової Війни, війна росії проти України перший випадок, коли росія має претензії до розширення на Захід. Це не просто схожість.   

 

Тож, цей текст є деконструкцію поточної війни. На нашу думку, ми правильно знайшли та опізнали ті структури та людськи фактори, які є основою сьогоденної війни в Європі. 

 

Наприкінці: чому цей текс\лист, а не книга, або чому ми пишемо так коротко? По-перше, бо хочемо щоб його прочитало якомога більше людей, особисто молодь. Звісно, ми могли написати великий том, який би дійшов до необхідної аудиторій з запізненням. У той час, маємо надію, що винаходи та принципи описані у цьому листі, настільки ясні, що людині, маючій елементарний рівень критичного мислення, наддадуть спроможність самому дійти висновків навіть про ті явища, про які ми не пишемо, але вони напряму випливають з тексту.


Відносини між США та Україною під час війни: уроки та питання.


Після масового вторгнення росії в Украіну, 24го лютого 2022року, здавалося, що було ясно яка країна світу буде на якому боці. США сприймались країною яка підтримує України в очах всього світу та в очах американських виборців. По країнам Європи не було такого узгодженого погляду, ні в наших головах, ні в медіа: зрештою, країни, проукраїнська позиція яких була під найбільшим сумнівам, опинились в українському таборі. Франція, Італія, Германія  - оголосили та досі оголошують, що підтримують незалежність та територіальну цілісність України безумовно (https://www.politico).

Адміністрація Байдена здавалось веде себе аналогічно. Незважаючи на помірно-фаталістичне  відношення до російсько-української війни, (Напр:. офіційне оголошення на той момент керівника генерального штабу Марка Міллі, якщо росія нападе, то Київ паде за 72 години ( https://www.foxnews) промови Байдена та його команди були безумовно на підтримку України. І в демократичній й в республіканській партії були противники допомоги України, але «генеральна лінія» обох партій стояла на боці України.   


Але, незабаром з’явилися питання щодо військової допомоги США: найбільш це стосувалося справи Ленд-лізу. Говорящі голови американської та світової політики, в Україні також, стверджували, що Україні не потрібен Ленд-ліз, тому що він дорогій, що Україні прийдеться його повертати (можна подумати срср повністю повернув борг за Ленд-ліз другої світової війни ( https://www.yout.., https://www.yout..), та що Америка і так надає Україні все необхідне в достатньої кількості, також тренує армію. Коли настав час контрнаступу, з’ясувалось, що ні зброї немає в достатній кількості, ні Ленд-ліз не запрацює в адміністрації Байдена.  Більш того, у інтерв’ю Фріда Закарія Байден, у своїй неясній манері сказав, що його умова до Україні – це початок перемовин з росією, або, навить, зупинення вогню (ніби росія на протязі своєї новітньої історії коли-небудь дотримувалась угоди зупинення вогню: Сирія, Грузія, Карабах та ін.). В цьому інтерв’ю, Байден ні сказав нічого про недоторканість суверенітету України та її територіальній цілісності (https://www.nytimes.com). Також існують аргументовані факти, що директор ФБР вів перемовини з командою путіна, з умовою територіальних поступок зі сторони України  (https://www.newsweek.com).


Виплила інформація, що в час «повстання» пригожина, «американці» викликали українців не користуватися цією перевагою в рамках контрнаступу (https://edition.cnn.com).


Крім цього, опозиційна до Байдена преса повна звинувачень у корупції його та його сім’ї, в яких фігуранти українськи, румунськи, російські та китайськи актори.  

В останній час все частіше чуємо призиви до України, що вона повинна поступитися російськомовними територіями. Їх робив Роберт Кенеді (https://www.yout..), частково Обама (https://www.pol..) та Генрі Кісинджер (https://www.jpost.com).


Перше, що приходить на думку від цих фактів, це сумніви щодо корупції та зв'язок Байдена з путіним. Але, без доказів це тільки здогадки, й важко пояснити чому існує цей корупційний альянс, якщо він існує. Культивований Байденом та його адміністрацією страх перед путіним настільки комічний та нерелевантний, що посилює підозру. Тим паче, що відмову від озвучування строків входження України в НАТО він пояснив тим, що це викличе світову війну між росією на США.


У цій ситуації на згадку приходить ставши вже інтелектуальним анекдотом «світовий порядок» Кисінджера, в якому він теперішний стан називає остаточним. Але де нам шукати причину, основу такого «зіпсованого» положення? Ми думаємо, що відношення між адміністрацією Байдена та Україною, це наслідок історії Американської держави. У наступних главах будемо намагатися пояснити читачеві цю нашу думку.

С чого почалося?

 

Початком американської політики справедливо рахується «Доктрина Монро» (1823 рік), коли президент Монро заявив країнам Європи, що Західне півкуля входить в сферу державних інтересів США (https://www.archives).


Цим попередженням США обмежили розповсюдження інтересів країн Європи на обох континентах західної півкулі, незважаючи на те, що поява самого США як держави, було наслідком протистояння країн Європи та їх альянсом з майбутньою Америкою.

Після цього Америка почала потужне політичне і навить військові інтервенції у країни південної Америки. Цим Америка употужнила свою економіку, але створила сильний антиамериканський настрій в усьому регіоні. Цей антиамериканський настрій виявився міною повільної дії, яка у 20сторіччі сприяла створенню комуністичного строю у багатьох країнах на континенті. Хоча у 19му сторіччі важко було знайти кращого рішення для економіки Америки: світова торгівельна система ще не існувала в тому вигляді, як сьогодні й через це Америці потрібен був політичний контроль на всій півкулі. Олово, свинець, цинк та амонійна селітра  ( єдина речовина для створення пороху, до винаходу його штучного виготовлення) були важливим ресурсом у світі 19сторіччя, більша частина яких здобувалась у південній Америці. Не говорячи про каучук, нафта, нікель, ліс та деревина, інше. На почутку 19 сторіччя у США був негативний баланс у торгівлі, імпорт був більше за експорт. Через це політичній, а іноді й військові контроль над економікою був важливий.


Британія та Франція здали позицій в північній Америці, але в південній Америці вони все ще  мали головні позиції за впливом та наявністю капіталу. Через «Доктрину Монро» США намагалися дістатися ексклюзивних прав на джерела свого економічного росту.


Наприкінці 19 сторіччя громадянська війна, індустріалізація та глобалізація сприяли виникненню позитивного балансу торгівлі. Це означало що, США потрібен стабільний та спроможний ринок, де можна реалізовувати товар власного виробництва. Та стабільність ввозу сировини все ще була важливою необхідністю для власного виробництва   (https://www.stlo). Європа та Азія були важливим ареалом для вивозу власного товару. Це було головним мотивом втручання президента Вудро Вільсона у Першу Світову війну, треба було встановити мир та спокій в Європі, за для вільної торгівлі та стабільності американської економіки .

 

Заміна «Доктрини Монро», гамбіт Вільсона.


У 1917 році Вудро Вільсон представив конгресу 14 пунктів регулювання Першої Світової Війни в Європі. Основною ідеологічною думкою яких було «перетворення всесвіту у безпечне місце для демократії». Наголос був на вільній торгівлі, звільнення морів від впливу імперій та на самовизначенні націй. (https://www.theworldwar).

Важливий контекст цього втручання: імперії, тотальні власники торгівельних шляхів, перешкоджають експорту США, який росте щорічно та той дохід, який можна було б отримати, якщо імперії скасують\змінять транспортні сплати, був набагато більше існуючого.  Й взагалі – сам по собі імперіалістичний контроль над морями та океанами дуже обмежував вільну торгівлю.

Якщо переглянути 14 пунктів Вільсона, на яких повинна була стояти основа майбутнього Європи, побачите що всі вони стосуються звільнення торгівлі та появи рівних умов: є пункти які прямо стосуються зняття обмежень з торгівлі, є пункти про створення нових кордонів (країн) в Європі та скасовують імперії (Британію, Австро-Угорщину).


12 пункт, в якому йдеться про створення турецької держави, прямо вказано обов’язковість гарантій на вільну торгівлю в протоці Дарданелл.

У пункті стосовно національного самовизначення Вільсон вимагав, щоб кордони нових держав співпадали з кордонами територій національних об’єднань.   

З точки зору збільшення експорту, всі ці пункти оправдані; скасуванням імперій та створенням великої кількості маленьких держав Вільсон створював вільну торгівлю. В першу чергу це було важливо за для зміцнення та збагачення Америки. 

Сьогодні 14 пунктів Вільсона вивчають в школах на університетах, як приклад ідеалістичності зовнішньої політики США. Хоч, не зважаючи на те, що в цьому прагненні ясен напрямок на економічне збагачення, це не зменшує досягнень Вільсона та його команди: він для економічного успіху вибрав не шлях розділу сфер інтересів, як це в «Доктрини Монро», а шлях свободи та демократії народів Європи, що також сприяло успіху та розвитку цих народів. Цього зовсім не було у Монро.  

 

Президенти США та росія до 1933 року


Вудро Вільсон.

Вільсон ясним ворогом своїх ідей – вільної торгівлі, демократії та самовизначення націй, бачив радянський союз. Через це він не посоромився інтервенції та допоміг «Білим» в 1918році.  


Після неї у 1933 між США та радянським союзом не було ні дипломатичних відносин, ні якогось іншого важливого політичного контакту. Хоча, американський бізнес бачив вигідним економічні відносини з росією та просував їх. 


Вільсон намагався встановити контакти з тимчасовою владою росії. Як прихильник ліберальної демократії Вільсон вірив, що росія стане вільною ринковою економікою, відразу, як закінчиться громадська війна. У 1921 ці надії зникли, коли почалися окупації, які впровадив радянський союз. Але американськи президенти не припинили вірити у силу вільної ринкової економіки.

 

Воррен Гардінг

У 1921 році президентом Америки став республіканець Воррен Гардінг. Позиція Гардінга була протилежна Вільсону: він відмовився від вступу в Лігу Націй створену Вільсоном та погодився на допомогу голодуючого радянського союзу у 1921 році. Незважаючи на те, що Гардінг на словах суворо критикував радянський союз, він бачив срср як майбутній важливий ринок для Американського виробника

На правління Гардінга прийшлося засновування срср. Його міністр торгівлі, майбутній президент Герберт Гувер надав допомогу більшовикам, щоб врятувати срср від голоду. Гувер намагався розширити комунікацій з срср та війти за межи гуманітарної допомоги, проти цього категорично виступив державний секретар Хьюз, якого і підривам президент Гардінг.  (Trani, Eugene P.; Wilson, David L. (1977). The Presidency of Warren G. Harding. American Presidency. Lawrence, KS: The Regents Press of Kansas.)


 

 

Калвін Кулідж

 

У 1923 році Воррен Гардінг помер від серцевого нападу, його місце зайняв віце-президент Калвін Кулідж. Кулідж виграв президентські вибори дуже легко, завдяки одному з най вражаючих періодів економічного зростання в американської історії. Кулідж також був послідовником «Доктрини Монро», через що не цікавився європейською політикою. Економіка США дуже стрімко росла, та здається, як і Вілсон, ніхто не думав про загрози – що буде з економікою Америки, якщо для реалізації її продукції не буде вільних ринків.


За часи правління Куліджа США повернулися до ареалу передбаченому за «Доктриною Монро», до центральної на південної Америки. Адміністрація активно втручалась в політичне життя континенту та часто провадила інтервенції, з метою усування небажаних соціалістичних режимів з влади  - у Нікарагуа, Гаїті, Домініка (McCoy, Donald R. (1967). Calvin Coolidge: The Quiet President. Macmillan).

На відміну від часів Монро, торгівельне сальдо було позитивним, експорт перевищував імпорт. Але зовнішня політика була такою, як за часів, коли імпорт перевішував експорт.  За таких обставин, економічна криза 1929 року була неминуча, але політичний клас у правлінні Куліджу цього не усвідомлював.


Саме за часів Куліджу адміністрація США зробила важливий крок, який, на нашу думку, змінив не тільки Америку, але й Європу та увесь світ: у 1924 Герберг Гувер, на той час міністр торгівлі, створив корпорацію «АмТорг» під егідою проникнення економіки США на ринки срср. Кулідж та Гувер декларовано були прихильниками вільного ринку, але ця корпорація повністю підпорядковувалась протекціонізму та економіці таємних угод. Ця корпорація контролювала експорт з срср в Америку ікри, хутра, деревини, та імпорт у срср продукції індустріального виробництва (автомобілі, обладнання, станкі, спорядження).      


(Borth, Christy. Masters of Mass Production, p. 110, Bobbs-Merrill Company, Indianapolis, IN, 1945. Paul W. Blackstock (1969). "Chapter 6 Offensive and Counteroffensive: The 1927 War Scare (see section: The Arcos Raid and the Break in Diplomatic Relations)". The Secret Road to World War II Soviet Versus Western Intelligence 1921-1939).


Ясно, що «АмТрог» не був спроможній хоч якось вплинути на майбутню інфляцію та депресію. Але від «АмТоргу» і після становлення Гувера президентом, фізичні особи та організації продовжували отримувати доходи. У 1930 році конгрес впровадив розслідування за шпіонажем проти «АмТоргу», та це не завадило процесу збагачення. А розслідування було закрито через бракування доказів. (Siegel, Katherine A S (2015). Loans and Legitimacy: The Evolution of Soviet-American Relations, 1919-1933. Lexington: The University Press of Kentucky. pp. 134, 184, note 8.) Це схоже на правду, бо шпіонаж, який більш за все мав місце в «АмТоргу», мав другорядне та третьорядне значення, в порівнянні з тими непрозорими доходами, які учасники цієї корпорації отримували як в США, так і в срср. 


Таким чином, заснування «АмТоргу» було першим інституційним кроком між США та срср, на створення потужної корпорації, яка працювала за умов зовсім протилежних правилам вільної торгівлі, та приносила величезні доходи причетним до процесу людям. На впроваджене проти «АмТоргу» розслідування та обвинувачення в шпіонажі, треба дивитись як на спецоперацію, метою якої було відволікти суспільство та політиків від її основної діяльності – збагачення. У той час та завдяки цьому – це були потужні кроки до легітимації срср.  


Також, коли ми говоримо про цей період – у словах лідерів срср часто можна почути слова про «легко купити» по відношенню до західних політиків. Про що це? Комуністична пропаганда чи обмова через знання фактів?! Однозначну інтерпретацію визначити важко.

 

 

Герберт Гувер

 

У 1928 році президентом Америки став Герберт Гувер. Який був міністром торгівлі в адміністраціях Гардінга та Куліджа. Координатор програми викорінювання голоду у срср у 20их. На початку цієї програми публічно американська сторона та власно Гувер керувалися двома мотивами:

· гадали, що американська допомога покаже громадянам срср переваги капіталізму та вільної торгівлі та це дасть початок змінам в срср. Але дуже скоро стало ясно, що цей голод не є чимось об’єктивним, або викликаним зовнішніми факторами, а через навмісни дії більшовиків. А саме, більшовики цілеспрямовано, насильно лишали селян останнього засобу існування   (так звана продрозверстка). Зібраним борошном частково годували армію, а більшу частину продавали за кордоном, за для отримання доходів в іноземній валют. У 1923 році ця програма припинилась (Pipes, Richard (1995) [1994]. Russia under the Bolshevik regime 1919–1924. London: Vintage).

· другий мотив, не втрачати російськи ринок в умовах зростаючого технологічного розвитку та інтернаціоналізації торгівлі.

 

Франклін Делано Рузвельт

 

Не зважаючи на попереднє, до 1932 року росія декларовано фігурувала в політиці США як безумовний ворог. У 1932 році, на початку президентування Рузвельту, на фоні високого безробіття та депресії, відношення США до срср змінилося. Рузвельт, як й його попередники, був прихильником «Доктрини Монро». Сьогодні важко сказати що саме спонукало Рузвельта утеплити відношення з срср, бажання підняти економіку, чи інше, але при ньому рівень легітимації срср адміністрацією Білого дому, значно виріс. За його часів, шляхом подолання депресій майже було визнано планову економіку. Активно розповсюджувалась ідея, що криза надмірного виробництва у США виникла через глобалізацію світової торгівлі (https://www.un.org, ст. 18-24). Сьогодні впевнено можна сказати, що реальна причина цього, повне ігнорування існування вільних ринків по світу, при зростаючому виробництві у США. Більш того, адміністрація США при Рузвельті була впевнена, що в Європі почалася стабілізація. Та її основою вважали фашистський режим в Італії, Іспанії та Германії (https://scholar.harv...). В цей період в уряді США до фашизму не було негативного ставлення. А в аспекті переходу економіки до планової – навить позитивним. Адміністрація Рузвельта бачила в Гітлерові однодумця, через схожі погляди на шлях виходу з економічної кризи. Це викликало визнання Рузвельту фашистом з боку засновників американського лібертаріанства (https://time.com).

 

Індустріалізація срср: демпартійна форма «Доктрини Монро» чи початок політичної корупції?


Товари, торгівлю яких контролював «АмТорг», заснований у 1942 році, як головна корпорація, керуюча торгівлею між США та срср: імпорт у США ікри, хутра, деревини, та експорт у срср продукції індустріального виробництва (автомобілі, обладнання, станкі, спорядження).     

Важлива також історія Арманда Хамера, який заснував азбестові копальні на Уралі, заводи по виробництву добрива (в яких легко могли виготовляти вибухівку), завод по виробництву олівців. Також був медіатором для 38 світових компаній, в стосунках з срср. Він був головним імпортером американських тракторів в срср.

Також у корпорації Генрі Форда були торговельні відносини з срср, яка внесла дуже велику долю в індустріалізацію срср. 


Коли Рузвельт став президентом у 1933 році, перше, що він зробив – встановив дипломатичні відносини з срср. Ми намагалися знайти якусь статистику, яка б могла показати покращення американської економіки від цього акту: імпорт із срср був лише 80-90 млн тон, а експорт у срср 20-30 млн тон на рік. Ні для жодної з сторін ці цифри не були вирішальними. Якщо не враховувати що у срср завозили індустріальний  товар у розібраному стану, готові до зборки заводи та навіть ГЕС-и. Експорт з росії був для США замалим, та не зрозуміла вигода для США як за для країни. Єдине логічне пояснення, власні інтереси акторів процесу. Протеже корпорації «АмТорг»у та партнери Хамера підписували з росією багато міліонні контракти. Не менше збагачувалася й російська сторона.   


Маємо й менш можливе пояснення, явище знане під назвою «довга палка», ревізіоністське бажання Монро та Рузвельта, за допомогою росії, створити проблеми Європі. Через які Європа була би змушена попуститися своїми інтересами та США могли б більш вільно просувати свої інтереси. Якщо ця ідея дійсно існувала в політиці Америки, то у другій половині 20го сторіччя, вона принесла США зовсім протилежні наслідки.  


Наслідки Ленд-Лізу Другої Світової Війни: як Сталін захопив Східну Європу за допомогою Рузвельту.

 

Сьогодні не існує консенсусу щодо того, що союзники не змогли би перемогти Германію без Ленд-Лізу наданому срср.  Деяка кількість істориків стверджує, що у срср було таке потужне виробництво, що Ленд-Ліз не вам ніякого значення  (https://p.dw... https://ww... ). Багато тих, хто це пише, забувають, що виробнича індустрія, яка виготовляла військову продукцію, з 1924 року імпортувалася з США. Тобто, срср не тільки користувалися Ленд-Лізом, але й те що виробляли, було зібрано на імпортованих з Америки заводах, срср воювали виробленими в американських заводах танками та зброєю. Сумнівно, що без Ленд-Лізу, срср мали б можливість тріумфального ходу по Європі.  Апологети перемоги срср без Ленд-Лізу, також не враховують що до Другої Світової росія мала на руках інтервенцію Фінляндії, Польщі та західної частини України.


Багато чого могло і повинно було б статися проти срср, але не сталося. У 1941 році, на момент початку Ленд-Лізу, між бізнес та політичною елітою США та срср повинні були існувати такого рівня та інтенсивності корупційні зв’язки, що інший сценарій розвитку подій навить не можливо уявити.   


На корупцію в програмі Ленд-Лізу прямо вказує надійний свідок, Джордж Рейс Джордан, головний керівник логістики напрямку авіаперевезень Ленд-Лізу у штаті Монтана, на авіабазі Греіт Фолз.  Джордан, у вантажу призначеному для перевезення в росію, під час перевірки знайшов матеріали сумнівного найменування та специфікації, через що він вирішив більш детально ознайомитися з вмістом  перевезень за програмою.


За час перевірки Джордан побачив, що в срср під назвою «виробничі матеріали та продукція» відправляється: портсигари, помада, платівки для грамофону, музикальні ноти, ляльки, сейфи, обладнання для рибалки, парфумерія, меблі, мануфактура для жіночого одягу, прикраси для жінок та чоловіків, взуття високої якості, зубні протези, годинники з дорогоцінним камінням, виски, лікери, стереофона музична апаратура, піаніно, вироби з золота та платини та багато іншого (GEORGE RACEY IORDAN with Richard L. Stokes, “From 4 1 Major Jordan's Dlaries”, HAROOURT, BRACE AND COMPANY, NEW YORK, 1952, 284pp., pp 189-191). Загальна вартість цієї продукції 3 міліонна, що сьогодні дорівнює 51міліардам доларів. 

Будь яка людина, яка жила в срср та пам’ятає особливості радянської роздрібної торгівлі, здогадаєтеся за чиїм дозволом, де, як та за якої ціною весь цей товар міг бути проданий.  Сьогодні неможливо оцінити об’єм нелегального обігу цього товару, реалістичним буде помножити мінімум на 10.    


У програмі Ленд-Лізу, за вимогою керівника програми, найближчого чиновника Рузвельту, Гаррі Гопкінсу та проти закону, який забороняв грошову допомогу, з’явилися 4 щорічних грошових траншів у 1942, 1943, 1944, 1945 роках. Сумарний обсяг цих траншів 88 млн доларів, що за сьогоднішнім курсом майже 1.6 млрд. В Америці грошова операція оформилась як «благодійність» на рахунки Внешторгбанку (Внешекономбанк зараз), банк контролював міністерство зовнішньо торгівлі, яким керував Анастас Микоян.


Таким чином, з Америки до срср потрапило 2 млрд нецільових доларів, що трохи більше 1го проценту вартості всієї програми. До кого потрапити ці гроші та на які цілі були використані – важко сказати, але маємо основу гадати, що Гопкінс та куратор програми з міністерства фінансів, заступник міністру фінансів Гаррі Декстер Уайт (в подальшому перший директор Світового Валютного Фонду, у багатьох біографічних джерелах названий агентом срср) за свою «працю» отримували серйозні заробітки. Ймовірно, гонорари осідали на спеціальних рахунках іноземного фінансового агенту срср, Внешторгбанку.


У вигляді резюме, можемо стверджувати те, що сьогодні світ не бачить в хедлайнах: саме американська допомога з 1924 року сприяла захопленню росією східної Європи та формування з срср супер-сили. Сміливо можемо заявити, якби не Рузвельт та бізнес інтереси США у відносинах з срср, ні срср став би супер-силою, ні Варшавський блок був би заснований.


В результаті, США насправді в боргу перед країнами східної Європи, серед них і Україною, остаточне захоплення якої, срср змогло саме під час Другої Світової Війни, зброєю, сировиною та допомогою, наданою союзниками. 

Також відомо, що Черчіль після закінчення Другої Світової Війни, планував воювати з срср, через захоплення країн східної Європи, але не зміг отримати підтримки з боку США.   


Відмовою від принципів Вудро Вільсона та через «економічні» відносини з срср, крім того що на довгі роки народи захоплені срср втратили надію на визволення. Під владою срср опинилася уся східна Європа та частина Західної. Народи Європи були під приниженням та тортурами.


Так світ отримав «два центри впливу», срср успішно користувалися індустріалізацією, влаштованою за допомогою США та у другій половині 20го сторіччя спромігся віддалити більшість країн Азії від впливу Америки. срср не вдалося зробити з них реальних партнерів, але сам процес дуже погано вплинув на світ того часу. Треба розуміти, що метою срср не було придбання вірних союзників, достатньо було влаштувати турбулентність всередині країні, а потів утворити успішні корупційні контакти. 


У 1945 році, коли Трумен зрозумів, що Ленд-Ліз використовувався для захоплення східної Європи, припинив програму та двома ядерними вибухами в Японії, змусив срср припинити тріумфальну ходу радянської зброї . срср планував також вторгнення в Туреччину, але після вибухів в Японії, зупинив плани.  

Рузвельт, Трумен та атомна бомба.


У травні 1942 року, ветерана Першої Світової Війни, та бізнесмена між двома світовими, майора Джорджа Рейс Джордана викликали у збройні сили Америки. Його було командовано з початку в аеропорт Нью Арку (в Нью Джерсі), а с часом на авіабазу Грей Фолз в штаті Монтана. Його призначили на посаду коменданта повітряних перевозок до срср за програмою Ленд-Ліз. Авіабаза Грейт Фолзу була центральним хабом повітряних перевозок мимохідь Аляски в срср.

Джордан співпрацював з руським комендантом тієї ж бази, полковником Котовим. Керівником Ленд-Лізу в Америці був найближчий друг президента Рузвельта, який був в складі його адміністрації, Гаррі Гопкінс. В срср відповідальним за оформлення заказу та прийняття вантажів, був один із міністрів Сталіну, його близький друг, Анастас Мікоян.   

 

Майор Джордан помітив, що в срср перевозяться великі партії труб з рідких металевих руд (урану, кадіуму, цезіуму, стронціуму), графіту та алюмінію. Багато томів документацій з хімічних та фізичних формул. Він декілька разів намагався донести інформацію до свого начальства та за цим прослідував дзвінок від Гаррі Гопкінсу. Гопкінс вимагав виконувати роботу та не пхати носа в те що за межами його компетенцій. Тільки після звільнення з програми, у 1945 році, після вибухів в Хіросімі та Нагасакі, він зрозумів призначення тих вантажів та ініціював розслідування в Сенаті, а потім і в слідчому бюро. Також він почав вивчати усю програму Ленд-Лізу, за допомогою не тільки американських, але й російських джерел. Через близькі відносини з російськими офіцерами, він спромігся дістати багато детальної інформації. Також він використав копій документів, які накопичив за час роботи, свої робочі записи та надав суспільству опис всієї програми, повний несподіванок.   


На частину тих питань, що виникли у Джордана щодо роботи програми,  він знайшов відповіді, на частину ні, він не був знайомий з тим, як працює внутрішня кухня срср, функціонує економіка та які форми корупції існують. 


Повний об’єм програми $9,477,666,000, що сьогодні дорівнює $160 млрд.

На поверхні видно, що доля військової допомоги менша, ніж іншого товару: пряма військова допомога $4,651,582,000 (сьогодні $79 млрд), а „невійськова“ $4,826,084,009 (сьогодні $81 млрд).


Військова допомога включала літаки та їх частини ($1.652 млрд, сьогодні $28 млрд), автомобілі та частини ($1.410 млрд, сьогодні $24 млрд), боєприпаси та амуніція ($814,5 млн.,  сьогодні $14 млрд), танки та частини ($478 млн., сьогодні $8 млрд), морські кораблі та інші надводні засоби ($ 295 млн., сьогодні $5 млрд).


Програма „невійськової“ допомоги складалася з трьох частин: нафтопродукти ($ 111 млн., сьогодні $2 млрд), сільсько-господарська продукція  ($1.674 млрд., сьогодні $28 млрд.)  виробничі споруди та матеріали ($3 млрд., сьогодні $51 млрд.).

Останньою статтею програми були системи електропроводів, верстатобудівні та харчові фабрики та заводи. Саме за цією статтею передавалися матеріали необхідні для американської атомної програми, яка була абсолютно секретна (уран, плутоній, кадіум, ртуть, торіум, стронціум та і.), які з годом були використані в атомній програмі срср.    


Необхідні для атомної бомби матеріали ніяк не могли опинитися в срср без згоди на це най впливових осіб Америки. Такими були названий Гаррі Гопкінс, заступник міністру фінансів Гаррі Декстер Уайт, та радник президента з питань срср Елджер Хісс.

Шпигунство Хіссу було підтверджено, його розкрив також агент працювавши на користь срср, Уіттекер Чемберс, здавшися уряду добровільно. У 1948 році Уаітекера та Хісса заарештували. Чемберс також викривав Гопкінса та Уайта, але федеральне бюро розслідувань видимо не було на той момент достатньо сміливим, щоб заарештувати людей, настільки близьких до Рузвельта. І Гопкінс, і Уайт померли швидко після війни, обидва в сумнівних обставинах. Ймовірно, радянськи спецслужби тихо позбулися Гопкінса та Уайта, тим паче, що у адміністрації Трумена вони вже не мали доступу до того рівня інформації, яка б надала їм можливість й надалі бути корисними для срср. Таким чином, найбільша в історії світу міжнародна допомога, підривала стратегічні позиції США, причиною цього був не тільки світогляд керівників програми, а й корупційні інтереси!     


Важко сказати чи ішов цей інтерес до Рузвельту. За час парламентських слухань за цією справою, по одному з епізодів, голову «Манхетенського проекту» (американська програма з виробництва атомної бомби) генерала Леслі Гровса запитали: як опинилися в російські дипломатичні пошті, документи найвищого рівня секретності, на яких був його підпис (пошту розкрив та знайшов ці документи майор Джордан). Гровс відповів, що отримав наказ вище стоячого. На запитання, чи був цим вище стоячим Гаррі Гопкінс, Гровс сказав, що наказ був від «когось вище за Гопкінса». Він утримався від того, щоб назвати прізвище автору наказу, але ніхто з присутніх не сумнівався що йшлося про Рузвельта. (GEORGE RACEY IORDAN with Richard L. Stokes, “From 4 1 Major Jordan's Dlaries”, HAROOURT, BRACE AND COMPANY, NEW YORK, 1952, 284pp.).

Є також дослідження, які допускають участь США у виробництві срср термоядерної бомби   (Richard Rhodes, Dark Sun: The Making of the Hydrogen Bomb, 1996).


Всесвіт після Другої Світової


Еліти срср зовсім не відмовлялися від збагачення. На природні ресурси існував великий попит, що в середині 20го сторіччя давало безмежні можливості революціями та переворотами,  насаджати соціалізм в країнах «третього світу». У 60-70их роках минулого сторіччя в багатьох країнах Азії та Африки до влади прийшли марксистсько-леніністськи режими (https://history.state.gov, Communism, Marxist-Leninism, and Socialism in Africa, Edmond J. Keller, https://jmw.typepad.com).


Гроші, отримані з продажу ресурсів та з викачування ресурсів з країн «третього світу», срср «використовував» на США: громадські активісти США, противники війні у В’єтнамі часто взагалі не знали звідки отримують фінансування ( John Kohan, "The KGB: Eyes of the Kremlin", Time, 14 February 1983., Stanislav Lunev, Through the Eyes of the Enemy: The Autobiography of Stanislav Lunev, Regnery Publishing, Inc., 1998., Pete Earley, Comrade J: The Untold Secrets of Russia's Master Spy in America After the End of the Cold War, Penguin Books, 2007).


У цей же час в Америці з’являлися інтелектуали, які були адептами ідеї політичного потепління\поступок срср. У 60их роки, ця тенденція крім лівих рухів, також масово охопила університети. Ідея була помилковою, вона також була в основі т.з. реалполітик: ці інтелектуали намагалися описувати реальність так, нібито двополярність світу вічне природнє явище, а не наслідок американського сприяння срср, та навіть витворена Америкою.  


На окреме вивчення заслуговує створена в США консультаційна система між політичним та бізнес суспільствами: за консультації та поради, особливо колишні члени адміністрації та уряду, отримують величезні гонорари. Ці суми значно перебільшують гонорари професіоналів (експерти галузи, вчені, академіки). Ці високооплачувані консультації здебільшості проводяться в країнах «третього світу». Звісно ми не виключаємо, що частина цих консультацій дійсно важлива та співпадає з TERMS OF REFERENCE, але через їх велику кількість та суми за них сплачені, виникає легітимний сумнів в корупції та спробах обійти закони. 


Чому США боргує перед Україною та Європою

 

Ми можемо чути від деяких американських конгресменів та головомовців, що Америка не повинна втручатись в війну росії проти України, що це не їх війна. Що гроші американського платника податків повинні витрачатися не на озброєння України, а на внутрішні проблеми США. 


Не така ця справа й однозначна. Агресивна війна, яку сьогодні веде росія проти України, триває саме через те, що у 1945 році союзники сприяли тому, щоб Україна опинилася під повним контролем срср, наданою економічною та військовою допомогою в рамках Ленд-Лізу, та інших, надаваємих багато років до нього.      

Без існування Ленд-Лізу та багаторічної допомоги до нього, ми насправді не знаємо, як би розвинулась Друга Світова Віна, але Україна точно не була би в складі срср. Пам’ятайте, що Ленд-Ліз для срср був не воєнною необхідністю (якщо так, то за для перемоги, програма була б в рази ефективніша, якщо б її надали Британії, або іншим союзникам), а політичним рішенням Рузвельту. На протязі багатьох років після неї, це рішення призвело до знищення та катування людей в Східній Європи, та не тільки.   

Таким чином, велика частина відповідальності за катування українського народу, який він переніс після 1945 року, лежить й на Америці. До 1941 року на 80-90 млн доларів на рік оснащення для індустріалізації, та з 1941го року озброєння та ресурсів на 11 млрд доларів надала США срср саме за рішенням Рузвельту. 


Враховувати також треба й те, що США допустило тріумфальну ходу військ срср по центральній Європі, що призвело до безпрецедентного масштабу приниження та гніт – тільки в останні часи стало відомо що саме творила «визвольна» армія срср на території Європи. Через це, ми вважаємо що в цій війні США повинна бути й «амазоном» й «убером»!! Щоб виправити ту провину, яку мають перед Україною та країнами центральної та східної Європи (https://you..) .

 

 

Рейган та повернення Вудро Вільсона


Рейган був першим, в переліку американських президентів, який знову назвав срср імперією зла ті поставив собі за мету її розвал. Ніби ожили ідеє Вілсона. Який адвокатував рівноправній торгівлі та самовизначення націй, замість розділу сфер інтересів та півкуль впливу. 


За часів Рейгану відношення експорт\імпорт було негативним, США більш завозило ніж вивозило. Через це для Рейгана було легко запропонувати конкуренцію тим, хто імпортував в США. В першу чергу це стосувалося цін на нафту та газ, які були занадто високими  та надавали росії безмежний потенціал для фінансування тероризму по всьому світу.


Рейган домігся перемовами з арабськими країнами безпрецедентного зниження цін на нафту, чим викликав економічний колапс в срср. Важливо, що до путіна, поки ціна на нафту знову виросла, тероризм в світі не дуже цвів: росія обмежувалася найближчими сусідами.  


Політика Рейгана частково втілила ідеї Вудро Вілсона: нації, підкорені срср, звільнились, сформувалися як держави. Але росія все ще намагалася зробити своє «Монро» в Євразії, та переконати США та Великобританію, що території колишнього срср в сфері її інтересів. 

 

Політика США щодо Європи після Рейгана  

 

Все що відбувалося після розпаду срср ніби взагалі протирічило логікі. Замість того, щоб атомну зброю забрати у росії та обмежити її експансію, США повелися як персонаж дурного водевілю: залишила атомну зброю та надала право на експансію території сусідів.


Ми не стверджуємо що за кожним цим актом стоїть конкретний корупційній інтерес, але всі ці кроки були обумовлені тими історичними подіями, які призвели до створення «АмТоргу», спрямуванню Ленд-Лізу на срср та потім, на виправдання тієї двополярності світу, яку Америка сама штучно створила, замість того, щоб забрати атомну зброю у росії, забрала її у України, нібито під гарантію територіальної цілісності (які в 2014році жоден з гаранторів не виконав). Світ закрив очі на анексію Карабаху, Придністров'я, Абхазії та Осетії. Та єдиним виправданням цьому був міф, створений американськими демократами про політичну двополярність світу та російськи інтереси за «Монро».  


Ми наживо бачили європейських інтелектуалів, які з розумним, обізнаним обличчям стверджували, що Східна Європа сфера російських інтересів та це історична необхідність.   


Наприкінці ми отримали таку картину: зовнішня політика США допомогла росії сформуватися супер державою. Потім американські політики та інтелектуали, виправдовують цим супердержавієм політичні поступки росії.  Отримуємо той безлад в Євразії, який є сьогодні (див. https://alor.org/Storage...).


Не скажу, що в полоні цього процесу тільки демпартія США: Буши були не менш очаровані монроізмом. Цим можна пояснити їх туманну політику щодо новостворених демократичних держав в пострадянському світі: кожне рішення адміністрації Білого Дому, які були прийняти в критичні моменти, в кінці виявлялися на користь росії.

Тепер ви самі думайте боргує Америка чи ні, тим людям яких росія катує сьогодні.  

 

Чому США, не зважаючи на симуляцію двополярності політики світу, успішна держава?!

  

Увесь цей лист та все міркування, про те наскільки помилкова політика США до Європи у 20му сторіччі, було всього декілька променів світла, які повертають країну до ідеалів засновників: демократії, свободи, рівність.  


Тому, відповідь на дуже логічне питання у назви статті, зовнішня політика США має незначний вплив на економіку США. Саме через внутрішній устрій США. Штати самодостатні економічно-соціальні одиниці, які провадять власну політику, без надзору федеральної влади. Це надає змогу бути економічно сильними, та не бути залежними від зовнішньої політики.


Інша причина, в ті періоди, коли США менше продукції спрямовано на експорт, та країна орієнтована на імпорт, зовнішня політика взагалі не має значення. В таких випадках американські президенти уповноважені вибирати країну імпортера за своїм баченням, не звертаючи увагу на рівень демократії та вільної торгівлі в світі.  


Але, якщо врахувати що серед виборців Америки все більш зростає попит на те, щоб виробництво повернулося до країни, у найближчі роки, стане дуже важливим те, з ким і як буде вести торгівлю США. І у цей час принципи Вудро Вільсона знову стануть необхідними та життєво важливими.

 

 

Сьогодні: Україна та майбутнє Світу  


Гадаємо, сьогодні остаточно настав момент, коли США повинні сказати НІ симульованій зовнішній політиці. Нагадаємо що це означає:  

Якщо б не США, срср не отримало б озброєння та обладнання з виробництва озброєння, які надали срср у Другій Світовій Війні змогу захопити країни Східної Європи.


Цими діями США створили світову химеру двополюсовості, яка давала та надає її бюрократам можливість обмежувати вільну торгівлю та ринок світу, в цілях конкретного власного збагачення: обмеження вільної торгівлі та демократії найкращій шлях для створення корупційних угод.


Коли США відмовиться від Монро\Гувер\Рузвельт принципів, стане ясно, що росія ніякий не «другій полюс», та ні Європа, ні Україна її полонені. Буде смішною розмова про який небудь вплив росії на Азію.



Маємо надію, що сьогоденні намагання замінити росію на іншому полюсі Китаєм, будуть безуспішними. 


Не залежить від рації американських політиків: якщо США відновить виробництво на власній території, для неї економічно двополюсовий світ, буде економічно не вигідним.  

Гадаємо, що саме час для звільнення світової політики від двополюсової симуляції. Внаслідок, сформується само той демократичний вільний ринок в Європі, якій в свою чергу, дуже важливий для виробництва тієї політики, яка поверне в США робочі місця та виробничі потенціали.   


[1] деконструкція – розклад\аналіз події, інформації до розуміння її причини, суті, основи.



 

 

 

 

 

 

57 views
bottom of page